Ілляшівка – невелике волинське село, історія якого сягає XVI століття. Найдавніша документальна згадка про нього датується 1561 роком, коли поселення належало волинському шляхетському роду Джусів. Протягом століть Ілляшівка залишалася типовим сільським поселенням Острожчини, а її жителі займалися землеробством і садівництвом.
Світову історичну вагу Ілляшівка отримала восени 1943 року. 21–22 листопада в лісах поблизу сіл Ілляшівка, Будераж і Батьківці відбулася Перша конференція поневолених народів Східної Європи та Азії – унікальна подія, яка об’єднала представників народів, що перебували під владою Радянського Союзу.
У конференції взяли участь 39 делегатів від тринадцяти народів, серед яких були українці, азербайджанці, грузини, вірмени, татари, узбеки, білоруси, осетини, казахи, черкеси, кабардинці, чуваші та башкири. У роботі форуму також взяли участь керівники Української повстанської армії, зокрема головнокомандувач УПА Роман Шухевич. Головував на засіданнях Ростислав Волошин.
Учасники конференції ухвалили спільну постанову та звернення, у яких проголосили право кожного народу на власну незалежну державу й закликали до спільної боротьби проти тоталітарних режимів. Саме рішення цієї конференції стали ідейною основою для створення у післявоєнний період Антибільшовицького блоку народів (АБН) – міжнародної організації, що об’єднала представників багатьох поневолених націй і протягом десятиліть відстоювала їхнє право на свободу та державну незалежність.
Сьогодні Ілляшівка є одним із важливих місць пам’яті українського визвольного руху. Події листопада 1943 року нагадують, що боротьба за незалежність України розглядалася її учасниками як складова ширшого прагнення народів Центральної та Східної Європи до свободи та самовизначення.