За три кілометри від Острога, серед мальовничої місцевості між річками Вілією та Збитенкою, розташований Межирич. Простір тут ніби сам підказує, що шукати історію треба починати між річками. Саме ця природна “вмонтованість” у ландшафт зробила його зручним для життя ще в давнину, бо річки й болота – дуже добрий захист від непроханих гостей. Перша письмова згадка про Межиріч датується 1396 роком.
Перші укріплення тут з’явилися як частина князівського господарського й оборонного простору. І саме з родом князів Острозьких пов’язують появу кам’яного Троїцького храму: за традицією, його спорудження приписують князю Костянтину-Василю Острозькому, як подяку за перемогу його батька, гетьмана Костянтина Івановича Острозького у битві під Оршею 1514 року над московським військом. У XVI–XVII століттях Межиріч поступово перетворюється на монастир-фортецю. Комплекс оточили високими оборонними мурами з чотирма наріжними баштами, а келії, господарські будівлі та вежі утворили єдиний укріплений ансамбль, здатний витримувати ворожі напади. Новий етап настає на початку XVII століття, коли князь Януш Острозький передає монастир ордену францисканців. Тоді комплекс перебудовують, укріплюють і доповнюють новими корпусами – він набуває рис, які частково читаються й сьогодні. В наш час Межиріцький Свято-Троїцький монастир – одна з найвідоміших сакрально-оборонних споруд Волині та родова святиня князів Острозьких.
Головною святинею обителі є чудотворна Межиріцька ікона Божої Матері – родинна реліквія князів Острозьких, відома ще з XVI століття. Вона здавна приваблює паломників різних християнських конфесій. У 1779 році ікону урочисто коронували папськими коронами за дозволом Папи Римського Климента XIV, що стало визнанням її особливого духовного значення.
Окремий шар цієї історії відкривається вже поза монастирськими мурами. Тут простір розширюється, і Межиріч показує себе як колишнє містечко-фортеця з власною господарською системою. Серед цього ландшафту стоїть Піч Януша – масивна кам’яна споруда XVII століття, яка залишилася єдиним свідком палацу князя Януша Острозького, спаленого у середині XVII століття. Неподалік – Заславська мурована брама XV століття. Колись через неї проходив в’їзд до укріпленого поселення. Тепер вона частково зруйнована й заросла зеленню.