Село Лючин, розташоване неподалік Острога, здавна належало князям Острозьким. Уже в XVI столітті воно згадується серед їхніх володінь, а місцева церковна громада була важливою складовою духовного життя краю.
Дерев’яна церква Покрови Пресвятої Богородиці була збудована у 1877 році. Це одна з небагатьох добре збережених пам’яток традиційної волинської дерев’яної сакральної архітектури XIX століття. Невеликий за розмірами храм гармонійно поєднується з навколишнім ландшафтом і зберігає характерні риси народного будівництва Волині. Поруч із церквою встановлений старовинний кам’яний хрест, який місцеві жителі пов’язують із козацькою добою.
Попри те, що сучасний храм походить із XIX століття, православна святиня в Лючині існувала значно раніше. Про це свідчать стародавні ікони та церковні пам’ятки XVII–XVIII століть, які походять із попередньої церкви. Особливу мистецьку цінність мав бароковий іконостас XVIII століття, у якому поєдналися традиції українського народного іконопису та естетика доби бароко. Його святковий ряд вирізнявся емоційністю образів, яскравою кольоровою гамою та глибоким психологізмом, що є характерними рисами українського сакрального мистецтва того часу.
У 1980-х роках частину історичного інтер’єру храму було передано до фондів Державного історико-культурного заповідника в Острозі. Серед найцінніших пам’яток – ікона XVII століття «Спас Емануїл», яка сьогодні зберігається в музейній колекції та є важливим свідченням давньої мистецької традиції Волині.
Сьогодні Покровська церква залишається діючим храмом і водночас є цінною пам’яткою історії та культури, що нагадує про багатовікову духовну спадщину Острожчини.