Батьківці – невелике село серед лісів і пагорбів південної Волині, що сьогодні майже зникло з карти населених пунктів. Попри мальовничі краєвиди та багату історію, нині тут постійно проживає лише одна мешканка, а більшість старих садиб залишилися без господарів.
У роки Другої світової війни та повоєнний період околиці Батьківців стали одним із районів діяльності Української повстанської армії. Густі ліси Мізоцького кряжа були природним укриттям для повстанських відділів, а навколишні села входили до мережі українського підпілля. Саме в цьому краї у листопаді 1943 року відбулася Перша конференція поневолених народів Східної Європи та Азії, що стала важливою подією українського визвольного руху.
На в’їзді до села встановлено пам’ятник невідомим воїнам Української повстанської армії. Меморіал присвячений повстанцям, які віддали життя за незалежність України, а їхні імена залишилися невідомими. Він є символом пам’яті про тисячі борців визвольного руху, чиї долі були нерозривно пов’язані з волинськими лісами.
Сьогодні Батьківці – це місце тиші, де природа поступово повертає собі покинуті людські оселі, стираючи пам’ять про події українського визвольного руху.