Буща – одне з найдавніших сіл південної Волині, яке вперше згадується в грамоті князя Любарта Гедиміновича у 1322 році. Протягом століть село входило до володінь князів Острозьких, а згодом належало князям Заславським, Любомирським та іншим шляхетським родинам. Завдяки своєму розташуванню серед лісів і пагорбів Буща зберегла неповторний історичний ландшафт, характерний для Волині.
Окрасою села є дерев’яна Свято-Михайлівська церква, збудована у 1858 році на місці давнішого храму. Це один із небагатьох волинських храмів середини ХІХ століття, який майже повністю зберіг свій автентичний архітектурний вигляд. Церква є яскравим прикладом традиційного народного дерев’яного будівництва та залишається важливим духовним осередком громади.
У роки Другої світової війни навколишні ліси стали одним із районів активної діяльності Української повстанської армії. Саме тут проходили бойові рейди повстанських відділів, а в грудні 1945 року поблизу села загинув один із найвідоміших командирів УПА-Південь – сотник Семен Котик, відомий під псевдонімами «Докс» і «Вир». Він очолював курінь, який відзначився під час бою під Гурбами – найбільшої битви Української повстанської армії.
На території Бущі встановлено меморіал Семену Котику. Центральним елементом пам’ятника є базальтовий хрест із портретом командира та словами: «Коли Ви вмирали, Вам дзвони не грали». Меморіал вшановує не лише пам’ять самого «Докса», а й усіх українських повстанців, які загинули в боротьбі за незалежність України.
Сьогодні Буща поєднує в собі давню історію, пам’ятки традиційної волинської архітектури та місця пам’яті визвольної боротьби ХХ століття.