Історія одного з найвпливовіших князівських родів Східної Європи починається на Замковій горі. Протягом кількох століть князі Острозькі визначали політичне, військове й культурне життя українських земель. Вони були державними діячами, полководцями, меценатами, захисниками православної віри та покровителями освіти. Найвідомішим представником династії став князь Василь-Костянтин Острозький – найавторитетніший представник руської знаті XVI століття, його навіть називали «некоронованим королем Русі» за його політичний вплив та величезні володіння. Він став засновником Острозької академії, першого вищого навчального закладу Східної Європи, та меценатом видання Острозької Біблії, першого повного друкованого тексту Біблії церковнослов’янською мовою, будував і відновлював храми, монастирі, школи та лікарні. Саме завдяки його діяльності Острог став одним із головних культурних і духовних центрів тогочасної Європи.
А батько Василя-Костянтина – Костянтин Іванович Острозький, був одним із найвидатніших полководців свого часу. У 1514 році він очолив військо Великого князівства Литовського в битві під Оршею, де здобув блискучу перемогу над московською армією. За своє життя князь виграв понад 60 битв і став символом військового таланту та оборони руських земель.
Сама ж Замкова гора в наш час представляє собою архітектурний ансамбль, до якого входять Вежа мурована, Нова (Кругла) башта, Богоявленська церква та брама-дзвіниця. Найдавнішою спорудою комплексу є Вежа мурована – донжон, зведений ще у XIV столітті. Колись це була єдина кам’яна будівля фортеці, оточена дерев’яними оборонними стінами. Під час облоги тут зберігали запаси, діяла криниця, а просторі зали приймали князів і почесних гостей. Наприкінці XVI століття вежу перебудували, а згодом поєднали критою галереєю з Богоявленською церквою. До сьогодні тут збереглися готичні склепіння, ренесансний портал і потужні контрфорси, які нагадують про оборонне призначення споруди. Сьогодні у Вежі мурованій працює музей.
Південно-західну частину замку захищає Нова, або Кругла, башта – одна з найкращих пам’яток оборонної архітектури XVI століття в Україні. Її звели в час, коли на полі бою дедалі більшого значення набувала вогнепальна зброя. Саме тому башта поєднує середньовічні фортифікаційні традиції з новітніми для свого часу інженерними рішеннями. Потужні мури, машикулі та численні бійниці дозволяли ефективно обороняти підступи до замку.
Особливе місце в ансамблі займає Богоявленська церква – родовий храм князів Острозьких. Вона одночасно була православною святинею та частиною оборонної системи фортеці. У криптах храму знайшли свій останній спочинок представники князівського роду. Завершує ансамбль брама-дзвіниця XVIII століття – саме через неї сьогодні розпочинається знайомство із Замковою горою.
Замкова гора є також місцем національної пам’яті. Тут розташована братська могила воїнів Армії Української Народної Республіки, які загинули в боях за незалежність України у 1919 році. Вона нагадує, що історія цього місця не завершилася разом із князями Острозькими, а продовжує жити і отримувати нові риси, закарбовувати нову боротьбу та творити нову історію української державності.